Коала — травоїдна сумчаста тварина

Коали мешкають у Східній та Південній частині Австралії, а також на острові Кенгуру.

Зростання дорослих коал — 60-85 см. Маса — від 4 до 13 кг.

Густе хутро коал відштовхує воду під час дощу, а шерсть на животі рятує тварину від прямого попадання сонячних променів.

Великі гострі кігті коали допомагають їй успішно лазити по деревах. Тварина має два відставлених у бік «великих пальця», які допомагають йому захоплювати гілки і стовбури дерев у міцний замок, що не розмикається навіть під час сну.

Цікаво, що коали — одні з небагатьох ссавців, крім мавп і людини, що мають так званий папілярний візерунок на подушечках пальців. Таким чином, відбитки пальців коали і людини вельми складно розрізнити навіть за допомогою потужного електронного мікроскопа.

Досі вчені не мають точної інформації про тривалість життя коал в дикій природі, тоді як статистика зоопарків зафіксувала середній вік 13-15 років (деякі особини досягали 18 років).

Коали пристосувалися до харчування виключно пагонами і листям евкаліпта.На щастя, коала має надзвичайно розвинений нюх, який дозволяє їй вибирати найменш отруйні дерева, що ростуть зазвичай на найродючіших землях, часто уздовж берегової лінії річок.

Листя евкаліпта мають дуже низьку енергетичну цінність, що прямо відбивається на способі життя коали. Це надзвичайно повільна тварина проводить в абсолютно нерухомому стані близько 15-18 годин на добу.

Коали вельми схожі з лінивцем: швидкість обміну речовин в їх організмі приблизно в 2 рази повільніше, ніж у інших ссавців. Цікаво, однак, що в разі небезпеки ці флегматичні тварини виявляють несподівану швидкість і вправність, а також вміють плавати.
Коали мають поганий зір, але приголомшливо хороший нюх і слух.

У групи коали збираються лише під час періоду розмноження. Вагітність триває всього близько місяця, в посліді коали завжди лише одне дитинча (яке при народженні важить лише близько 5 грамів!). 6 місяців новонароджений залишається в сумці матері, а потім ще близько 6 місяців безперервно перебуває на її спині, міцно чіпляючись за густе хутро. Самки стають дорослими у віці одного року і вирушають на пошуки вільних територій, тоді як самці часто залишаються з матерями протягом 2-3 років.

Верблюд - унікальна тварина

Верблюд - великий ссавець сімейства верблюжих загону парнокопитних з пустельним ареалом проживання.

Верблюди живуть в Середній Азії.
 
Вага дорослої тварини коливається в межах 500-800 кілограм, тривалість життя - від 30 до 50 років.

Всупереч поширеній помилці, горб верблюдів не зберігає воду. У ньому накопичується жир, що допомагає знизити високу температуру всій решті частини тіла.


Головною причиною того, що верблюди можуть тривалі періоди обходитися без води, є будова їх еритроцитів. Вони мають овальну форму, і після зневоднення зберігають можливість текти, в той час як еритроцити людини стикаються один з одним. Верблюд - єдиний ссавець, що має овальне еритроцити

Верблюди можуть випивати до 200 літрів води за один раз.

Температура тіла цих тварин коливається від 34 градусів Цельсія вночі до 41 градуса протягом дня. Вони не починають потіти, поки температура не перевищує 41 градус.

Якщо верблюд ліг спати або просто відпочити, то змусити його встати практично нереально, поки він сам не захоче цього .


Губи верблюдів мають особливу форму, що дуже допомагає їм пастися.

Вони можуть з'їсти що-завгодно, включаючи тернисті колючки, не пошкоджуючи губи і ротову порожнину.

Вони можуть повністю закрити свої ніздрі від вітру і піску коли необхідно.

Форма їх ніздрів дозволяє їм зберігати водний пар і повертати його до тіла як рідина.

Вони також отримують вологу із зелених рослин, що дозволяє обходиться без пиття

Їх хутро відбиває сонячне світло і захищає тіло від високої температури пустелі.

Цікаво, що верблюди дуже добре вміють плавати, хоча більша частина всіх ссавців із великими водоймами рідко зіштовхувалась.

Одна з оборонних здібностей верблюда - плювання.

У Північній Африці верблюд є священною твариною.


Верблюди часто використовувалися у військових діях, особливо в сильно посушливих регіонах.

Верблюди чудово пристосовані для життя в пустелі і посушливих гарячих земелях. Вони - джерело їжі, одягу, і засіб пересування для більшості мешканців пустель. Вони здатні перетнути величезну пустелю, переносячи на своїх горбах важкий вантаж і пасажирів, приносячи набагато більше користі, ніж вантажні машини. Ці дивовижні тварини тим, що змінили хід цивілізації, допомагаючи людям виживати у вкрай важких умовах.

Хто він - найбільший гризун у світі?

Гігантський гризун капібара мешкає в Південній і Центральній Америці, на території Французької Гвіани, Перу, Аргентини, Бразилії та Уругваю. Це травоїдна ссавець відноситься до загону водосвинок.

Доросла капібара важить від 35 до 66 кілограмів. Довжина її тіла коливається від 106 до 134 см, зріст досягає 50-64 сантиметрів. Вчені зафіксували вагу самої великої самки - 91 кг, самця - 74 кг.

Найбільший гризун у світі наділений вражаючим будовою. У нього значна голова. Череп масивний, виличні кістки сильні. Лобові дуги у капібари мають широку форму.

В цілому, кістковий скелет тварини важкий. Задні кінцівки капібари трохи довше передніх. На пальцях у звірка є перетинки, що дозволяють йому швидко рухатися у воді.

Природа нагородила його забарвленням в сірих і буро-рудих тонах.

Капібари мешкають в дуже густих лісах поблизу різних ставків, боліт, озер і річок. Водойми - їх стихія. Тварини намагаються далеко не віддалятися від них.

Щоб добути собі їжу, найбільший гризун у світі здатний долати великі відстані. В умовах дикої природи капібари харчуються водоростями, бульбами, сіном і різної травою.

Капібари чудові плавці і нирці. Повністю занурюватися у воду і залишатися там вони можуть 4-6 хвилин.Така особливість допомагає їм ховатися від наземних хижаків.

Сплять капібари кілька годин, в основному після півночі. На світанку вони активно пасуться.

У стаді знаходяться підлеглі самці і дорослі самки з потомством.Деякі самці живуть поодиноко, але таке трапляється рідко. Самки в групі займаються вихованням дитинчат.

Парування гризунів зазвичай відбувається в період дощів. Вагітність самки триває приблизно 150 днів.  Маленькі капібари народжуються з волосяним покривом і прорізалися зубками. Вага новонародженого становить 1,5 кілограма. Самки визнані дбайливими матусями.

Найбільший гризун на землі славиться дзвінким голосом. Відтінки звуків у звірка досить різноманітні. У стаді тварини весь час видають свист і характерне клацання.
При наближення небезпеки капібари гавкають, немов собачки.
В сучасний час людина відловлює капібар і розводить на спеціалізованих фермах. Таких підприємців багато в Венесуелі. Водосвинки виключно охайні, дуже ласкаві і товариські, навіть кладуть голову на коліна господарям, щоб ті їх погладили або почухали за вушком. Вигулюють капібар як собак – на повідку.

Слон — найбільший ссавець, який живе на планеті Земля

Вага дорослого самця в середньому становить 5 тонн, але може досягати і 7 тонн.

Зріст, як правило, становить 3,5 метра, довжина хобота - 1,5 метра (вага 135 кг). Примітно, що хобот росте протягом всього життя тварини.

Тривалість життя слона складає 50-70 років. Відомий на сьогодні рекорд довгожительства - 82 роки.

Слон — сімейна тварина. Кілька сімей збираються в одне стадо і живуть разом. У ньому всі родичі.  У них істинний матріархат. В стаді зазвичай 15-30 слоних з дитинчатами.  Молодий слон живе в родині до 15 років, а потім створює свою. Вагітність слонихи — воістину тяжкий тягар. Вона триває десь 22 місяці. Новонароджене слоненя може важити 120 кг. Але яким би він міцним і великим не народився, це досить безпорадна істота і весь час перебуває під захистом, так як є дуже легкою здобиччю для хижаків.

Вуха африканських слонів в діаметрі можуть бути до двох метрів, а відстань між крайніми точками обох вух — до чотирьох. Кожна особина має свою унікальну облямівку вух. Зрідка вони махають ними для того, щоб охолодити своє тіло. Хобот слона — це його губи і ніс. Через нього він дихає, а також використовує для обливання, дотику, нюху і захоплення предметів. В хоботі у слона близько 500 м’язів. Слоненя вчиться їм правильно управляти до двох років.

Слони можуть відчувати наближення один одного за допомогою сенсорних клітин своїх передніх стоп, які вловлюють найменше коливання землі. Крім того, вони можуть безпомилково передбачити наближення землетрусу і вчасно залишити небезпечну зону.

Слони, також як вищі примати, сороки, дельфіни і дворічні діти, впізнають своє відображення в дзеркалі, а отже, мають гарний інтелект. І це не дивно, якщо врахувати, що у них найбільший мозок з усіх ссавців.

Незважаючи на те, що слонів справедливо називають товстошкірими (товщина шкіри 2,5 см), сонячні опіки для них також страшні і неприємні, як для людей. Тому слони регулярно обсипають себе і своїх дитинчат піском. Крім того, коли малюки сплять, дорослі особини намагаються захистити їх від сонця своєю тінню.

Процес прийому їжі займає у слонів 16-18 годин на добу. За цей час вони поглинають приблизно 250 кг їжі, а також 210 літрів води.

Слонам не чужі цілком людські емоції. Вони вміють сумувати і плакати, посміхатися і сміятися, скаржитися і співчувати.

На даний час чисельність слонів досягла критичної точки,тому потрібно цінувати цих дивовижніх створін.

Дельфіни – одні з найрозумніших та найзагадковіших тварин планети

Дельфіни - це не риби, незважаючи на те, що проживають вони в воді. Ці істоти є ссавцями і живородящими, так само як і всі мешканці тваринного світу. При цьому самка народжує тільки одне дитинча, а не багато.

Максимальна тривалість життя дельфіна - двадцять-двадцять п’ять років.

Ці високорозвинені морські тварини дуже схожі на людей і здатні на самопо­жертву.Якщо вони з берега чують звуки, схожі на дельфіно­вий крик про допомогу, кидаються на суходіл, гинучи при цьому.

Більшості дельфінових властива широка амплітуда звуків . По-перше, це імпульсні сигнали двох основних типів: ехолокаційні й ті, що виражають емоційний стан.
По-друге, дель­фіни видають монотональні звуки, що нагадують свист .Ці тварини володіють «лексиконом» в чотирнадцять тисяч сигналів, які вимовляються з різною інтонацією і своєрідними голосами.

З’ясувалося, що сон дельфінів не схожий на сон звичайних тварин.Під час сну одна півкуля мозку дельфіна відпочиває, а друга - не спить Таким чином, дельфін завжди контролює ситуацію і в той же час отримує повноцінний відпочинок.

Дельфіни були навчені знаходити міни, рятувати моряків затонулих кораблів і навіть знищувати ворожі підводні човни, на жаль, гинучи при виконанні операції. 
 

Спілкування з дельфінами позитивно впливає на організм людини, а "дельфінотерапія" набуває все більшої популярності.  У більшості випадків така терапія допомагає дітям з певними порушеннями комунікації. Аутизм, синдром дефіциту уваги і навіть церебральний параліч можна лікувати спілкуванням з цими дивовижними тваринами.

Вчені стверджують, що дельфіни мають унікальний рентгенівський зір, і таким чином можуть визначати «що болить у хворого», а потім діють на хворе місце ультразвуком, за допомогою якого спілкуються. Найцікавішими для дельфінів є, звичайно, вагітні жінки та немовлята, з якими вони охоче граються та вчать плавати, адже бачать певну спорідненість зі своїм «народом». 

На мою думку,дельфіни причаровують не лише високим рівнем інтелекту, а й веселим і життєрадісним характером. Ці тварини вже давно стали невід'ємною частиною людського світу. І хоча сучасна людина не може тримати їх вдома, вона постійно шукає зустрічі з ними.Адже їхнє ставлення до людини є дуже доброзичливим.Поведінка цих тварин один до одного є прикладом наслідування для людей.